Як Китай сприйме незалежність Абхазіі та Південноі Осетіі.
- 28.08.2008 00:0026 серпня о 13.40 за київським часом президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв зустрівся з прем’єр-міністром Російської Федерації Владіміром Путіним «для обговорення нагальних питань міжнародної політики». За двадцять хвилин сталось те, чого з різними почуттями очікували в десятках країн: Росія офіційно визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії.
Таким чином Російська держава вперше в своїй історії не словом, а ділом віддала перевагу принципу самовизначення націй перед принципом територіальної цілісності держав. Щоправда, за 26 годин, які спливли з моменту доленосного для світу рішення, самопроголошені республіки ще не встигла визнати жодна інша держава світу.
Свято на трьох
Протягом доби після завершення процедури визнання Росією двох «де-факто республік» (як висловлювалась до початку війни 8 серпня грузинська влада) офіційну позицію Кремля розділили лише... самі «де-факто республіки». Масштабні святкування та народні гуляння відбулись у столиці Південної Осетії Цхинвалі та абхазькому Сухумі.
Непідробна радість, російські прапори та стрілянина в небо з автоматів, широко трансльовані російським телебаченням, до болю нагадували подібні ж трансляції західних телекомпаній під час проголошення незалежності Косово. Щоправда, в Косово майоріли прапори США та ЄС.
Зате автомати здебільшого були ті самі – найнадійнішої радянської системи Калашнікова.
Торжество співплемінників розділили в Північній Осетії, що входить до складу РФ. І, нарешті, радість з приводу рішення Держдуми та Дмітрія Медвєдєва продемонстрували в невизнаній Придністровській Молдавській республіці.
«Визнання Придністров’я – лише питання часу», - впевнено повідомив російським інформагенціям вчора голова Генштабу ПМР Володимир Атаманюк.
Однак підстав для цього поки не так багато, враховуючи демонстративну зустріч напередодні Дмітрія Мєдвєдєва та президента Молдови Владіміра Вороніна.На цій зустрічі, нагадаємо, російський лідер сказав про «досить хороші шанси досягти врегулювання кризи». З огляду на спокій Вороніна та його ж заяви про неприпустимість військових методів розв’язання «заморожених конфліктів», це важко було вважати прелюдією до визнання ПМР.
Швидше навпаки: тепер, як прогнозує більшість російських аналітиків, Росія намагатиметься довести до кінця переговорний процес щодо включення Придністров’я до складу Молдови на правах найширшої автономії. Тим самим підтвердивши свій монопольний статус «вершителя доль» на пострадянському просторі, причому не лише воєнними методами.
Ціною за це, як очікується, стане офіційна відмова Молдови від вступу до НАТО та її подальше втягування до орбіти впливу Москви.
Доки ж два кавказьких народи тішаться перемогою, а Придністров’я – надіями, які можуть виявитись ілюзією, вперто мовчать країни, що їх як російські, так і світові оглядачі записували в потенційну «групу підтримки» Росії.
«На всіх язиках все мовчить»
Так, на теренах СНД поки що, і то без особливого захвату, за незалежність Осетії з Абхазією висловлювалась лише Білорусія. Причому було це ще до підписання Мєдвєдєвим відповідних указів.
Як заявили в білоруському МЗС, країна «визнає незалежність Абхазії та Південної Осетії, але логічніше буде, якщо першою це зробить Росія».
Інші союзники РФ по СНД, включаючи таких важливих, як Казахстан, Таджикістан та Вірменія, поки що мовчать (Єреван, очевидно, не відмовився б від визнання Нагірно-Карабахської республіки, але не факт, що Москва захоче сваритися з нафтоносним Азербайджаном, штовхаючи його ще ближче не так до Заходу, як до Туреччини та Ірану; до того ж, у самій Вірменії після кривавих президентських виборів зберігається непроста політична ситуація).
Не поспішають і далекі форпости антиамериканізму: в Західній півкулі – Венесуела та Куба, в Східній – Сирія та Іран.
Насправді щодо цих чотирьох країн в принципі сумнівів немає. Так, той же Іран погрожував визнати незалежність Південної Осетії, а разом і Абхазії, ще в січні цього року - після затримання грузинськими спецслужбами громадян Ірану за звинуваченням у торгівлі ядерними матеріалами.
Однак поки що вороги «вільного світу» зацікавлені максимально затягти фіксацію своїх позицій по Абхазії та Південній Осетії. Логіка тут проста: подивитись, як розвиватиметься ситуація.
Адже поки що ніяких серйозних кроків до «матеріалізації» конфлікту на глобальному рівні жодною стороною не зроблено. Так – Росія відтерміновує вступ до СОТ, наввипередки з НАТО грає м’язами в Чорному морі та заявляє про «згортання» співпраці з Альянсом. Але водночас спеціально підтверджує, що не збирається закривати свій повітряний простір для літаків НАТО в напрямку Афганістану.
Між тим, сьогодні це фактично єдине, чим Москва може швидко і відчутно насолити Альянсу. Всі інші заходи, на кшталт відмови від співпраці у боротьбі з тероризмом чи контролі за зброєю, завдадуть самій Росії більше клопоту, аніж дадуть позитиву.
Європомилка Мєдвєдєва
Західна риторика теж поки що лишається саме риторикою. Щоправда, ця риторика в останню добу стала відчутно неприємнішою для Москви через те, що до неї приєднались досі обережні «стратегічні партнери» в особі не лише Німеччини з Францією, але й навіть Італії та Чехії.
Та звинувачувати в цьому можна лише президента Мєдвєдєва, який знехтував планом, підписаним ним спільно з французьким президентом Ніколя Саркозі (і за підтримки канцлера ФРН Ангели Меркель).
Одна ключова вимога цього плану – вивід військ з території Грузії – так і не виконана, друга – розгляд майбутнього Абхазії та Південної Осетії «на міжнародному рівні» - виконана, якщо можна так сказати, дуже своєрідно.
Не дивно, що лідери старої Європи відчули себе за столом із шулерами, яких вони досі сприймали хай за екзотичних, але джентльменів.
Цим же можна пояснити різку негативну реакцію на визнання двох кавказьких незалежностей не лише в НАТО, але й у європейських структурах на чолі з ОБСЄ. Спокійніше, щоправда, висловилась ООН: генсек Організації Пан Гі Мун наголосив, що визнання тих чи інших держав – справа інших суверенних держав.
Однак це – не більше, ніж констатація безсилля ООН, яке вона продемонструвала і в питанні Косова, і в питанні грузино-осетинської та російсько-грузинської війни.
Найближчим часом світові сили спостерігатимуть одне за одним та готуватимуть свої «групи підтримки». Так, на понеділок скликано позачерговий саміт ЄС в Брюсселі, а у вівторок розпочинає європейське турне віце-президент США Дік Чейні. Прикметно, що заступник Джорджа Буша відвідає Грузію, Азербайджан, Україну та... Італію.
В російських ЗМІ останній візит пояснюють як бажанням розпочати неофіційні переговори з Росією – прем’єр Сільвіо Берлусконі має найкращі серед лідерів ЄС зв’язки з Владіміром Путіним – так і, навпаки, наміром натиснути на потенційну «слабку ланку».
А майбутнє належить Китаю...
У свою чергу, президент Мєдвєдєв сьогодні прибув до Таджикистану на саміт Шанхайської організації співпраці. Там він зустрінеться, зокрема, з казахстанським та іранським лідерами, і головна на сьогодні тема світової політики, звичайно, не лишиться без обговорення.
Відтак у світі можуть нарешті з’явитись держави - у множині - що підтримають Південну Осетію з Абхазією у їхньому прагненні і собі зробитися державами.
Зустрінеться Мєдвєдєв і з головою комуністичного Китаю Ху Цзіньтао. І, очевидно, це буде найважливіша його зовнішньополітична зустріч в найближчий час. Якщо КНР – постійний член Ради Безпеки ООН та друга в світі економічна потуга – визнає Абхазію та Південну Осетію, незважаючи на власні територіальні проблеми, через які ця держава ніколи раніше не йшла на подібні кроки,
це буде сенсацією.
Такий крок Китаю, якщо він раптом усе-таки відбудеться, не лише неабияк посилить глобальні позиції Росії. Але й задасть початкові обриси тієї нової системи безпеки, про яку вже не перший рік говорять аналітики на всіх континентах, безпорадно спостерігаючи за розпадом далеко не найгіршої старої.
Олександр МИХЕЛЬСОН www.4post.com.ua
Коментарі (0)
Другие новости:
- 31.10.2024 11:40
- 30.10.2024 09:01
- 29.10.2024 16:37
- 29.10.2024 09:25
- 28.10.2024 15:00
- 28.10.2024 14:42
- 28.10.2024 14:27
- 28.10.2024 10:38
- 24.10.2024 16:19