Платинова Буковина

Мало хто знає, що в перекладі з німецької «вільде» означає «дика, бурхлива», а ім’я Ірина — у даному разі похідне від Дарини. Ось так і «народився» псевдонім «Ірина Вільде». Писати Даринка розпочала ще в юному віці, але в ті роки літературна справа вважалася заняттям не вельми гідним для дівчини з інтелігентної родини, ось вона й підписала перше оповідання вигаданим «Ірина Вільде».

Народилася Дарина Полотнюк (справжнє ім’я) 5 травня 1907 р. на Буковині в сім’ї народного вчителя і українського письменника Дмитра Макогона. Батько був її першим учителем літератури, а його книжки, початковою позакласною лектурою. Дитинство і юність пройшли у Чернівцях, Лукавиці та Веренчанці .

Нажаль, мої пошуки документів про народження та навчання в Чернівцях в державному архіві Чернівецької області не дали абсолютно ніяких результатів.

Хотя нас запевнюють, що Даринка народилась на Буковині .

Гімназійну освіту завершила в Коломиї. У листопаді 1918 р. Буковину окупувала Румунія. Рятуючись від переслідування й арешту, батько переїжджає 1922 р. до Станіслава. Тут Дарина вчиться у приватній гімназії, потім вступає до Львівського університету. Коли через матеріальні нестатки вона мусила залишити університет, то вже була відома як перспективний молодий прозаїк. Влаштувавшись на роботу в часопис «Жіноча доля» у Коломиї, працює там до 1939 р., а потім переселяється до Львова.

Є чимало свідчень ніжної, відданої любові Ірини Вільде до Буковини. У творчості передусім це чудовий роман «Повнолітні діти» (1938). Звичайно ж, це великою мірою розповідь письменниці про власне дитинство у Веренчанці, про навчання в чернівецькій українській гімназії, про перше кохання. Цей роман — серйозний історичний документ про 20-і роки на Буковині, в якому чимало цікавих фактів, зокрема той, коли українські гімназисти вночі вирвали з землі щойно посаджені на честь румунського короля дубки. За це багато з них були виключені з гімназії.

Всі роки свого життя у Львові Ірина Вільде була небайдужою до всього, що відбувалося на Буковині, а особливо ж до письменництва. І коли львів’яни називають Дарину Дмитрівну “нанашкою в літературі”, то це право належить і буковинцям, зокрема МихайловіІвасюку. У них не така вже й велика різниця в роках — 10, але з відомих причин (перебування в Печорлазі) МихайлоІвасюк, який перші свої твори надрукував у другій половині 30-х років, серйозно в літературу прийшов, маючи за плечима 40 років життя. Повість «Чуєш, брате мій?» була опублікована в 1957-му. Згодом із повісті виріс роман «Червоні троянди», який був запропонований видавництву «Каменяр». Проте видавництво мало свої власні розклади, рішення про долю роману затримувалось. МихайлоІвасюк надіслав твір у видавництво «Молодь» і невдовзі отримав схвальну відповідь. І вже коли готувався до поїздки в Київ для роботи з редактором роману, отримав лист від Ірини Вільде. Вона, познайомившись із першим великим твором свого земляка, проаналізувала роман і дуже доброзичливо написала автору про те, над чим іще варто попрацювати, щоб удосконалити твір у цілому, зробити виразнішими характери персонажів, виструнчити композиційно.

Як згадувала пізніше Ірина Вільде, у неї тоді склалося враження, що «молодий автор своєрідно продовжив моїх «Повнолітніх дітей», щоправда, вже в цілком інших умовах, набагато складніших».

У 1990 році вперше в радянські часи вийшла збірка новел Ірини Вільде «Незбагненне серце», в яку ввійшли твори, що публікувалися вперше. Уявіть собі, що письменниця, голова Львівської організації СПУ, делегат усіх письменницьких з’їздів та депутат Верховної Ради України багатьох скликань також мала твори, які були небажані радянській державі. Звичайно ж, твори раннього періоду. Ба навіть більше — в 1972 році Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника підготувала до друку бібліографічний покажчик творів Ірини Вільде з передмовою самої письменниці — та передмова називалась «Через місток пам’яті» й у ній було багато сторінок, присвячених саме 30-м рокам. Передмова не була надрукована.

Будучи шанованою письменницею, займаючи високе місце на “радянській соціальній драбині”, Ірина Вільде час від часу наносила візити своїй любій Буковині, зокрема Веренчанці. І сьогодні в цьому мальовничому селі на Заставнівщині є чимало людей, котрі спілкувалися з Іриною Вільде. Її пам’ятають деякі шкільні вчителі. В середній школі є кімната-музей Ірини Вільде, в якій зберігаються навіть дві повісті 30-х років — «Метелики на шпильках» та «Б’є восьма», з яких постав згодом роман «Повнолітні діти». Якби ми глибоко шанували своїх пророків чи принаймні самих себе — бо, маючи таких письменниць, як Ірина Вільде, можна й треба говорити про самоповагу — то Веренчанка, Чорнівка, Лукавиця стали б місцем паломництва не лише шанувальників красного письменства, а і всіх буковинців.

Двічі у складі делегації радянських письменників вона виїжджала до Сполучених Штатів. Згодом Вільде неодноразово згадувала такий інцидент. Під час однієї зустрічі її запитали: чому на вулицях українських міст не чути української мови? Завагавшись, літераторка відповіла: «Справжня господиня зі своєї хати сміття не виносить. Як у нас є — так є, це проблеми моєї держави, і те, що болить мені, вам не болить».

На знак пошани представники діаспори подарували Вільде золотий будильник, а ще з тієї поїздки вона привезла кінокамеру та домашній кіноапарат, отож відтепер родина мала змогу дивитися всі нові кінофільми.

Отже, Ірина Вільде займає гідне місце в українському національно-демократичному таборі. Письменниця близька нам тим, що збагачувала українську культуру, невтомно працювала над розвитком національної самосвідомості українського народу, шукала для себе кращої долі-волі, добробуту і рівності серед інших народів, дружби і співробітництва з ними.

Степан Карачко, краєзнавець, для "Платинової Буковини"

Додати свій коментарій:

*Ім'я:
E-mail:
*Коментарій:	Символів залишилося: із
Підтвердіть, що Ви людина  Відповідь - одне слово на тій же мові, що й питання. Відповідь на питання «скільки» - число Нову загадку, будь-ласка

Другие новости:

Почти 80% французов не поддерживают деятельность Макрона на посту президента Вместе с тем, популярность премьер-министра Франции Франсуа
- 28.01.2025 10:48

Как правильно тушить капусту Как легко и вкусно потушить капусту: три простых рецепта
- 27.01.2025 17:41

Что добавить в котлеты, чтобы не развалились и были сочнее? Идеальный ингредиент для рыбных котлет: сочность и форма без компромиссов
- 27.01.2025 15:50

Онлайн-медиа в Украине обяжут удалять негативные комментарии о власти В Украине был принят законопроект, предусматривающий новые
- 27.01.2025 12:51

Онлайн-медіа в Україні будуть видаляти негативні коментарі про владу В Україні було ухвалено законопроєкт, що передбачає
- 27.01.2025 12:48

79% громадян Франції висловили незадоволення діяльністю президента Емманюеля Макрона Згідно з цими даними, лише 21% респондентів схвалюють політику
- 27.01.2025 09:49

Домашняя сгущенка ТОП-3 лучших рецепта Магазинная сгущенка – это удобно, но не всегда качественно
- 26.01.2025 15:46

Рецепт печенья Орешки - правильный рецепт Как приготовить правильные печенья Орешки?
- 26.01.2025 14:57

Лукашенко проголосував на виборах президента Білорусі Вибори в Білорусі: ключові події та суспільні настрої
- 26.01.2025 11:08

Выборы в Беларуси: ключевые события и общественные настроения Выборы в Беларуси традиционно вызывают
- 26.01.2025 10:24

Всі новини